25 січня 2021 року, на 89 році життя відійшов у вічність один з найактивніших особистостей Пряшівщини професор Юрій Бача, науковець, літературознавець, публіцист, громадський і культурно-суспільний діяч. Юрій Бача був засновником і активним членом Ради Українського клубу в Пряшеві в «Руському домі», співпрацював з молодіжним ансамблем «Весна» (1965-1971), з українським хором «Ластівка» в Кошицях (завідуючий клубом і диригент обох колективів Левко Довгович), був засновником і головою Ради української молоді в роках 1969-1970. Діяльність згадуваних колективів та українського клубу під час так зв. «нормалізації» були заборонені. Був головою підготовчого комітету Координаційної ради українців Пряшівщини, члена Європейського конгресу українців, з яким в роках 1966-2009 співпрaцював. Співпрацював і з молодіжною організацією ПЛАСТ в роках 1991-2008, з Українським народним хором «Карпати» в Кошицях.

Юрій Бача є автором монографій «Літературний рух на Закарпатті середини 19 ст.» (Пряшів, 1961), «З історії української літератури Закарпаття та Чехословаччини» (Пряшів, 1998), збірки оповідань «А матері твоїй завиджу» (Пряшів, 1991), роману «Олекса», (Київ, 1993), публіцистична студія «Добрий день, Україно» (Пряшів, 2002), «Вибрані твори», «Мистецька лінія» (Ужгород 2006, 2008) та дальших. В 60 роках його публікації визначалися гострою правдивою критикою й аргументацією, що не було по смаку ані державному, ані партійному керівництву. Статтю «Здраствуй Україно» відсудили не тільки партійні органи Чехословаччини, навіть і перший секретар комуністичної партії України назвав її у Чорній над Тисою «антирадянським пасквілем» кілька днів перед вступом військ Варшавського пакту в Чехословаччину у 1968 році.

Під час «нормалізації» політичного життя у 1971 році, Юрія Бачу звільнили з роботи, а в 1973 році засудили його на 4 роки ув’язнення за перенесення через кордон з України рукопису І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація» та дальших «самвидавів».

В особі Юрія Бачі світове українство втратило дальшого науковця і віддану українській справі людинy.

Висловлюємо його найближчим скорботне співчуття.

«Вічная йому пам'ять»